Лилль расположен на территории северо-восточной Франции, в департаменте Нор. В 2008 г. в рамках ЕС появился евроокруг Лилль — Кортрейк — Турне. В Большой Лилль входят 23 французские и бельгийские коммуны с населением 3,8 млн. человек, в том числе собственно Лилльская агломерация с населением около 1,2 млн. жителей. Плотность населения высокая  — около 200 человек на кв. км.

История заселения

Исторически территория, на которой расположен город Лилль и его округа, входила во Фландрию. Одно время Лилль являлся даже столицей этой исторической области.

Изначально в регионе проживали галльские племена, позже на территории нынешнего Лилля селились германские народы, саксы, фризы и франки. Граница романо-германского лингвистического барьера проходила как раз по этим местам. После развала Западной Римской империи здесь управляли франкские короли, фландрские графы, бургундские герцоги, испанские Габсбурги, англичане, австрийцы.

Языки и диалекты

За всю историю существования Лилля языки на его территории часто менялись —  кельтские (галльские), романские (латинские), германские. Постепенно они смешивались, и стали формироваться новые диалекты — валлонский, пикардийский, лотарингский, нидерландский. Они и сейчас существуют как региональные, хотя постепенно вытесняются французским и немецким языками. В самом Лилле и пригородах говорят на особом диалекте французского языка, официальным остается французский.

Национальности

Франция, если говорить о ней целиком,  — мононациональная страна, т.е. подавляющее большинство — французы (а еще — эльзасцы, бретонцы, фламандцы, каталонцы). В Лилле совсем другой многонациональный состав, причем в самом городе иностранцев проживает больше, чем французов (за счет иностранных студентов). 82% населения в настоящее время — это французы и фламандцы; 4% — итальянцы, португальцы; 3% — иммигранты из Марокко и Алжира, арабы; 1% — выходцы из стран Восточной Европы.

Религия

Католицизм — 78%

Протестантизм — 2%

Ислам — 4%

Православие — 1%

Атеисты — 15%.

Французское и фламандское

В Бельгии (бывшей Фландрии) существует поговорка: «Любитель вина говорит со стаканом, а любитель пива — с соседом». Так бельгийцы сформулировали свое мнение по поводу французских и своих собственных традиций. Так вот в Лилле бельгийского, или фламандского, больше, чем французского, от этого в городе и округе создается неповторимый смешанный колорит двух культур.

Увидеть собственными глазами уникальное смешение французской и фламандской культуры, познакомиться с местным диалектом, попробовать блюда северо-французской кухни — эта мечта станет реальностью с компанией Кофранс Сарл.

Кинозалы

В Лилле находится самый большой кинотеатр во Франции — Кинеполис-Шато (в нем 23 зала). В центре города расположены еще несколько синемапарков, но поменьше —  на 14, 6 и 4 зала.

Киносъемки

В самом Лилле и его пригородах снималось огромное количество фильмов и сериалов, широко известных не только во Франции. Причина — красивые сельские пейзажи, уникальное смешение архитектурных стилей (французского и фламандского), интересные современные здания. Кроме того, Региональный центр аудиовизуальных ресурсов имеет огромный денежный фонд, занимая 3-е место во Франции после Парижа и Лиона. В Лилле расположено более 20 съемочных компаний.

Фильмы

Вот несколько названий фильмов, полностью или частично снятых в Лилле и его округе, или картин, действие которых происходит в Лилле:

– «Дневник сельского священника», 1951;

– «Признание», 1970;

– «Труп моего врага», 1976;

– «Воображаемая жизнь ангелов», 1998;

– «Просто вопрос любви», 2000;

– «Бойня», 2002;

– «Когда на море прилив», 2004;

– «В его руках», 2005;

– «Добро пожаловать к Ш’тям», 2007;

– «Жизнь Адель», 2005 (сериал, 3 Золотые пальмовые ветви на Каннском фестивале);

– «Вояж по-французски, 3-й сезон, 1 серия», 2017 (сериал о путешествиях).

А еще французы вместе с бельгийцами в 2010 г. сняли потрясающий фильм о регионе, в который входит Лилль — «Таможня дает добро».

Актеры, рожденные в Лилле

Филипп Нуаре (1930). «Старое ружье», «Жизнь и ничего больше». Всего — более 50 фильмов. 2 премии «Сезар» за лучшую мужскую роль в указанных фильмах.

Анаис Демустье (1987 г.). «Прекрасная смоковница», «Время волков». Всего — более 60 фильмов.

Родилась 29 сентября 1987 года в Лилле.

Филипп Нуаре родился в городе Лилль (Франция), в состоятельной семье — отец его был коммерческим директором крупной компании. Будущий актер учился в закрытом иезуитском колледже, где участвовал в любительских спектаклях, пел в хоре. И хотя родители возражали, Филипп Нуаре отправился в Париж и начал посещать Драматические курсы.

Кинофестивали

Международный фестиваль короткометражного кино

В 2006 г. в Лилле прошел 6-й Международный фестиваль короткометражного кино. На нескольких площадках были представлены разные по сюжету фильмы и инсталляции. Были проведены вечера анимационного кино, музыкальные мероприятия, встречи со зрителями.

В 2018 г. в Лилле пройдет Международный фестиваль сериалов.

Национальный центр кинематографии принял решение о переносе места проведения фестиваля из Канн в Лилль. Мэр Лилля Мартин Обри так прокомментировал решение: «Это сигнал, который обозначил начало становления Лилля европейской культурной столицей, открытой для всего мира и громких событий».

Побывать в самом огромном кинотеатре Франции, посетить мероприятия Международного фестиваля сериалов, прогуляться по улицам, на которых снимались кадры увлекательных фильмов, — все это можно сделать с помощью компании Кофранс Сарл. Сотрудники организации подберут лучший отель в Лилле, обеспечат сопровождение русскоязычным гидом, забронируют билеты, организуют экскурсии.

Археологические находки (каменные орудия труда, фигурки древних божеств) свидетельствуют, что на территории северо-восточной Франции первые люди появились около 400 тыс. лет назад, в эпоху палеолита. Во многих регионах Франции обнаружены находки каменного века. Волшебные мегалиты и менгиры до сих пор хранят свои тайны.

С  XV в.до н.э. в этих местах поселились кельтские племена белгов. На территории, называемой сегодня Пикардия, этот народ создавал поселки и крепости, учился обрабатывать железо и возделывать землю. В 57 г. до н.э. кельтам после отчаянного сопротивления пришлось принять внушительное предложение Юлия Цезаря о подчинении римлянам. Так на территории от Сены до Марны родилась крупная провинция Белгика.

Племена и народы

В I в. н.э. на землях северо-восточной Франции поселились приглашенные сюда римлянами саксы. В их обязанность входила охрана римских границ от нападения диких племен, в том числе от галлов, менапиев, моринов, атребатов и нервиев. Археологи обнаружили здесь следы деревни Треола, название которой переводится как «виноградник». Через два столетия, когда история Западной Римской империи подошла к завершению, на этих территориях обосновались германские народы: франки, саксы и фризы. После распада Римской империи во второй половине V в. этот регион стал частью обширного Франкского королевства.

Легенда об основании Лилля

Северный французский город Лилль имеет сложную и во многом до сих пор загадочную историю. Согласно легенде, в 640 г. бургундский герцог Сальваэрт, отправляясь в Англию с беременной женой, в густых лесах попал в засаду и оказался в плену у кровожадного великана Финаэрта. Безжалостный злодей расправился с герцогом и его слугами, но Эрменгаэрте удалось спрятаться в хижине отшельника и родить там сына. Мальчика после смерти матери вырастил одинокий старец, он и рассказал ему о гибели родителей. В середине VII в. взрослый Лидерик, сын Сальваэрта, нашел великана при дворе франкского короля Дагоберта I, убил его и поселился на месте современного города Лилля, построив там замок. Сегодня о старинной легенде напоминают скульптуры, установленные у основания башни рядом с городской ратушей. Скульптор Карл Сарабезолль воссоздал древних персонажей — принца Лидерика и великана Финаэрта — из железобетона.

Лилль средневековый

Первое письменное свидетельство об основании города относится к 1054 г. В средневековой летописи сообщается, что на сухой части болотистой местности был построен замок графов Фландрии. Название города — «Лилль» — переводится со старофранцузского языка как «остров» — сухое место посреди воды. Вокруг небольшого города расселялись ремесленники и торговцы, появился местный базар. Замок, согласно хронике, был хорошо укреплен и мог устоять против нападения разных врагов. Под охраной замка стала развиваться суконная промышленность, и Лилль быстро богател. В XV в. в этом городе состоялся Фазаний пир, устроенный для рыцарей ордена Золотого Руна герцогом Филиппом Добрым и его наследником Карлом Смелым. Дальнейшая история Лилля наполнена постоянными войнами и сражениями между королевскими дворами, но это отдельная история.

Сегодня Лилль —  красивый и очень гостеприимный французский город. Туристы с удовольствием знакомятся с его достопримечательностями и делают вид, что верят в древние легенды. Побывать в Лилле и осмотреть археологические коллекции в Музее изящных искусств можно с помощью русскоязычной компании Кофранс Сарл. Опытные консультанты организуют тур, подберут подходящий отель и забронируют билеты.

Ранні роки

Народився Шарль де Голль 22 листопада 1890 в Ліллі в строгій католицькій родині, з ранніх років батьки прищепили йому любов до батьківщини і загартували характер. У віці 22 років закінчив військове училище, воював у Першій світовій війні, потрапив в полон, з якого був звільнений в 1918 році.

Величезний вплив на розвиток особистості Шарля де Голля мали філософи і письменники того часу – Анрі Бергсон, Моріс Баррес, Еміль Бутру, Шарль Пегі. Майбутній генерал сам зізнавався в інтерв’ю, що його світогляд складалося з їх праць. У дорослі роки Шарль де Голль стає затятим прихильником націоналізму і міцної влади. Вже в той час одним з перших він передбачив домінування танкових військ в майбутніх війнах, і виявився повністю правим.

Генерал Шарль де Голль

Під час Другої світової війни Шарль де Голль стає генералом, це звання повністю перевернуло його майбутнє життя. Незважаючи на перемир’я, укладене французьким маршалом Петтеном і фашистською Німеччиною, він люто протестує проти цього і відлітає в Англію для боротьби за визволення Франції.

У червні 1940 року де Голль виступає по лондонському радіо і вимагає від своїх співвітчизників вести запеклу і непримиренну боротьбу проти фашистів. Сам же він відправляється в Африку для підняття на повстання французьких колоній. В результаті його рішучих дій проти німців починають воювати Камерун, Габон, Конго та інші країни. Відносно своїх союзників СРСР, США і Англії він діє не менш енергійно, закликаючи їх до рівноправності і дотримання національних інтересів Франції.

Після висадки десанту союзників в Алжирі в 1943 році, Шарль де Голль стає спочатку головою Національного комітету звільнення Франції, через рік перейменованого в Тимчасовий уряд. За його безпосередньої участі проводяться реформи в соціальній сфері, відновлюється свобода демократії. Але в січні 1946 року, де Голль подає у відставку зі свого поста, розійшовшись у поглядах на реформи з лівими партіями.

За часів Четвертої республіки справжня влада в країні належала Національним зборам, а не президенту Франції. Це не зовсім влаштовувало де Голля, і він створив партію Об’єднання французького народу. Шарль представив на суд народу свої ідеї, що отримали назву «голлізм», але в цілому успіху не добився, і в 1953 році вирішив на якийсь час відмовитися від політики.

Президент де Голль

Битва Алжира за незалежність від Франції в 1958 році звільнила дорогу де Голлю до влади. Під його керівництвом була розроблена нова Конституція, яка серйозно розширювала права президента. Шарль де Голль був обраний главою П’ятої республіки строком на 7 років.

Після обрання він приступив до врегулювання «алжирської кризи», надавши африканській країні незалежність. І до 1962 року домігся своєї мети, незважаючи на заколоти французької армії, кількох замахів на нього, терористичних актів і масу протестів серед власного населення. У 1965 році Шарль де Голль був переобраний на семирічний термін.

Зовнішню політику він проводив з урахуванням національних інтересів, анітрохи не боячись могутніших держав в особі США і Великобританії. Не добившись їх підтримки, вийшов з НАТО. Де Голль був прихильником зняття міжнародної напруженості, тому спрямував свої погляди на Схід, подружившись з Китаєм, СРСР і країнами третього світу. При ньому країна переживала небувалий підйом, багато іноземців хотіли купити будиночок і переїхати до Франції на ПМП.

Свою основну увагу президент П’ятої республіки приділяв зовнішній політиці, практично забувши про внутрішню. Це не могло не позначитися через деякий час. Студентські заворушення в 1968 році серйозно сколихнули французьке суспільство і змусили через деякий час де Голля подати у відставку. У квітні 1969 року він добровільно пішов зі свого поста і більше ніколи не повертався в політику.

Помер великий французький патріот і реформатор у листопаді 1970 року.

Луї Федерб

Відомий як видатний генерал, губернатор Сенегалу, лінгвіст зі світовим ім’ям. Народився в 1918 році в Ліллі; інженерну й артилерійську освіту здобув в Метці, після чого був направлений для проходження військової служби в Алжир (1842-47; 1849-52 рр.)

У 1852 році був направлений в Сенегал, а вже через два роки став губернатором французької колонії в той час. За його безпосередньої участі була побудована залізнична гілка Дакар-Нігер. За час правління неодноразово витримував атаки місцевих жителів, запам’ятався численними подорожами по африканському материку. Пізніше був направлений в Алжир. У 1880 році став канцлером ордена Почесного легіону; це дуже престижна нагорода Франції.

Прославився Федерб і на літературній ниві, за його участі було випущено кілька словників африканських мов, зроблені переклади рукописів на французький, а пізніше і на інші мови. Праці Луї гідно оцінені істориками і лінгвістами, сам він неодноразово отримував престижні премії в галузі літератури. Помер Федерб у віці 79 років в Парижі. Пізніше на його честь була названа одна із станцій столичного метрополітену.

Луї Пастер

Знаменитий професор мікробіології і хімії, засновник Лілльського інституту Пастера. Народився в 1922 році в Ліллі, помер в 1895 році у віці 73 років.

Луї Пастер вважається засновником сучасної імунології та мікробіології, великим ученим, одним з найбільш шанованих світил медицини свого часу. Його праці з оптичної асиметрії стали основою стереохімії. Перу Луї Пастера належить відкриття природи бродіння, вивчення причин різних інфекційних захворювань, відкриття вакцин проти сибірської моровиці, холери, сказу.

Під його безпосереднім керівництвом були створені і апробовані методи антисептики і асептики. Пастер першим спростував і науково обгрунтував теорію самозародження організмів. У 1888 році брав активну участь у створенні науково-дослідного інституту мікробіології. Луї Пастер став першим його керівником, був іноземним членом-кореспондентом і почесним членом Петербурзької Академії наук. Про нього дуже високої думки був великий російський вчений К. Тімірязєв, який визнавав очевидний геній французького вченого.

Філіп Нуаре

Філіп Нуаре – великий французький актор театру і кіно, подвійний володар престижної премії «Сезар» за кращу чоловічу роль у фільмах «Стара рушниця» і «Життя і нічого більше», кавалер ордена Почесного легіону. Народився в 1930 році в Ліллі, помер в 2006 році у віці 76 років від раку. Знявся більше, ніж в 70 фільмах, багато з яких стали культовими і увійшли в Золотий фонд французького кінематографа.

Ален Деко

Уродженець Лілля Ален Деко з’явився на світ 23 липня 1925 року в Ліллі і прожив довге і щасливе життя майже до 91 року. Смерть Деко в березні 2016 року стала справжньою втратою для багатьох шанувальників його таланту.

Ален Деко прожив багате і насичене життя, до останніх днів не перестаючи працювати над написанням своїх праць на чудовій французькій мові. Йому належать праці з історії, теології, драматургії; кілька років він вів на телебаченні цикл історико-публіцистичних програм.

Перу Алена Деко належать книги про Михайла Тухачевського, Григорія Распутіна, Джона Кеннеді, Ріхарда Зорге, Кімі Філбі. У них він зачіпає драматичні долі своїх героїв, аналізує причини їх загибелі і змушує міркувати читачів, чому так сталося.

За часів правління Балдуїна V Лілль починає набувати все більшого значення для Фландрії. Не в останню чергу цьому сприяє успішний захист при облозі французького короля. До кінця XII століття місто стає як ніколи могутнім і процвітаючим, по праву вважаючись головним в своєму регіоні. Такий стан справ не міг сподобатися французьким правителям, тому вони продовжували постійні військові походи на Лілль.

Місто на роздоріжжі

В результаті тривалих збройних зіткнень між графом Ферраном і королем Філіпом II Августом відбувається падіння Лілля і перехід під протекторат Франції. Це сталося в червні 1213 року. Король Франції, взявши місто, наказує спалити його дотла і накласти величезну контрибуцію. Городяни Лілля, втім, вже через 15 років повністю відновили укріплення і заплатили всі гроші.

У 1236 році знаменита графиня Жанна Фландрійська засновує відому в Сереньовіччі богадільню,  яка на довгі роки стала центром духовного життя регіону. У 1297 році починається чергова війна між Францією і Фландрією, в результаті якої король Філіп IV Красивий здобуває перемогу і примушує фортецю здатися. Але вже через п’ять років фламандці відвойовують Лілль у французів. Втім, через два роки фортеця знову опиняється в руках у короля.

У 1454 році в Ліллі відбувся знаменитий «фазанів бенкет», на якому король Філіп Добрий разом з придворними дав клятву забрати Константинополь у мусульман. У той час число жителів перевищувало 25 тисяч осіб, це було один з найбільш густонаселених міст Європи. Лілль тоді ж стає одним з центрів текстильної промисловості в Старому Світі, знамениті мережива вважали за честь носити всі головні модниці континенту.

У XVI столітті місто знаходиться під впливом Іспанії, але навіть консерватизм Габсбургів не здатний був зупинити його розвиток і модернізацію. В 1668 Лілль повертається до складу Франції після укладення Аахенського миру. Відразу після договору тодішній король Людовік XIV наказав добре зміцнити місто на випадок нових збройних конфліктів. Але навіть незважаючи на вжиті заходи обережності, Лілль знову був завойований спочатку англійцями, а потім австрійцями.

Повернення до складу Франції

До кінця XVIII століття місто знову стало належати Франції. На честь возз’єднання і успішного захисту від австрійців на головній площі Лілля в 1792 році була встановлена пам’ятна колона. У 1887 році сюди переїжджає знаменитий університет Північної Франції. 1921 рік ознаменувався відкриттям місцевими вченими в інституті Пастера протитуберкульозної вакцини, що дозволила в подальшому врятувати не одне людське життя.

У 1890 році в Ліллі з’являється на світ найвідоміший француз XX століття – Шарль де Голль. Хоча його батьки купили будинок і часто відпочивали в Парижі, мати захотіла народжувати сина на батьківщині своєї матері. Іменем де Голля названа одна з центральних площ Лілля. У будинку, де він народився, працює музей.

Культурна столиця континенту

Середина ХХ століття знаменується кризою в бавовняній галузі, в результаті чого багато ткацьких фабрик перебудовуються під офісні будівлі. У 1983 році в Ліллі запускається перший на планеті повністю автоматизований метрополітен. У 2000 році в межі міста вливається місто Ломм. У 2004 році Лілль разом з італійською Генуєю стає культурною столицею Європи.

У 2015 році тут проходить 100-й за рахунком Всесвітній конгрес есперантистів, де були присутні майже 2700 учасників з 82 держав планети. За заведеною традицією для спілкування вони використовували тільки мову есперанто.

Зручне географічне положення на шляху торговельних шляхів і близькість до країн Бенілюксу дозволяють місту не втрачати свою значимість навіть в сучасний час.