Прекрасно розвинена мережа доріг і великий вибір транспортних засобів дозволяють в найкоротші терміни дістатися до спортивних споруд. Жителям країн СНД, щоб потрапити на арени Лілля, спочатку необхідно отримати шенгенську візу.

Серед головних арен міста виділяють наступні:

• LOSC Lille Métropole. Міський футбольний стадіон, на якому проводить свої матчі головна команда міста. Арена знаходиться в передмісті Лілля і вміщує понад 50000 глядачів.
• Lille Métropole Hockey Club. Хоча хокей у Франції не відноситься до числа головних спортивних дисциплін, проте майже у всіх великих містах країни є команди з цього популярного виду спорту. Місцевий хокейний клуб виступає на цьому стадіоні, починаючи 1924 року. Розташований він в Ламберсарте.
• Nord Lille Métropole. Регбі набагато популярніше в Ліллі, ніж хокей. Місцева команда завжди збирає велику кількість глядачів на власному стадіоні. Раніше регбісти ділили стадіон з футбольною командою, але після побудови LOSC Lille Métropole вони залишилися в гордій самоті.
• За образом і подобою Nord Lille Métropole місцева федерація атлетичних секцій LUC і l’ASPTT найближчим часом планує побудувати свій стадіон, і швидше за все її бажання здійсниться. Принаймні влада міста вже підписала указ про надання землі під забудову.

Крім перерахованих видів спорту у місті досить популярні напівмарафони. Під час їх проведення центральні вулиці Лілля перекриваються, а по периметру маршруту займають свої місця глядачі. Приурочені забіги по Ліллю до початку Великого розпродажу, який традиційно проходить у вересні.

Напівмарафон отримав назву Route du Louvre і вперше був проведений в 2006 році. Він настільки полюбився місцевим жителям, що вони проголосували за те, щоб він проходив щорічно. І ось уже майже протягом 10 років шлях Route du Louvre пролягає вулицями Лілля. Під час його проведення панує неймовірна сімейна атмосфера, яка супроводжує забіги спортсменів. Багато городян в цей день йдуть не на пікнік, а сюди, щоб насолодитися забігами марафонців.

Кандидат на проведення Олімпіади

У 1997 році Національний олімпійський комітет Франції висунув Лілль в числі кандидатів на проведення ігор 2004 року. Конкуренцію йому склали ще 10 міст, а перемогу здобули Афіни. Сам Лілль вилетів ще в першому колі голосування. Проте, це підкреслює той факт, що місто має чудово розвинену спортивну інфраструктуру з безліччю новітніх споруд.

У 2008 році влада Лілля зробила другу спробу висунутися в число міст-організаторів Олімпійських ігор 2012 року. Вона також закінчилася невдачею, але ходять чутки, що місто планує втретє висунутися в число номінантів на проведення Олімпіади. Нагадуємо, що Ігри 2012 року з успіхом пройшли в Лондоні.

Період становлення

Найуспішнішим часом в історії клубу вважається період після закінчення Другої світової війни. У цей час «Лілль» двічі став чемпіоном Франції, три рази – володарем Кубка Франції і досить успішно представляв країну на міжнародній арені.

Після цих успіхів настав певний спад в досягненнях, а незабаром підкралася і фінансова криза в середині 60-х рр., яка боляче вдарила по «Ліллю». Вперше з 1932 року команда вилетіла з елітного дивізіону чемпіонату Франції в другу любительську лігу і змушена була відмовитися від професійного статусу. Здавалося, «Лілль» надовго затримається в третій за силою лізі, але ціною неймовірних зусиль клуб в 1970 році все-таки вибрався з цього «болота» і повернувся до другого дивізіону, підтвердивши статус професіонала.

Успіхи в ХХI столітті

Це вже був успіх, але команда продовжувала довгий час борсатися в середині турнірної таблиці другої ліги. Такий стан справ тривав з 70-х по 90-і рр. Смутні часи «Лілля» закінчилося, коли біля керма команди став боснієць Вахід Халіходжіч. Разом з президентом Бернаром Лекомбом вони 2000 року перемогли у другому дивізіоні і вивели клуб у вищу лігу.

Перед початком 2002/03 рр. команді були представлені новий тренер Клод Пюель і президент Мішель Сейду. Вони продовжили розвиток клубу і поступово зробили його «середняком» французького чемпіонату, а в 2004/05 рр. навіть привели до срібних медалей. На наступний рік команда майже втрималася на своїх позиціях, завоювавши бронзу чемпіонату Франції. Успіхи в національній першості дозволили клубу виступити в Лізі чемпіонів і суттєво поповнити свій скромний бюджет. Розвиток «Лілля» став ще більш помітним, коли диктор стадіону став оголошувати інформацію не тільки французькою мовою, а й англійською в зв’язку з регламентом Ліги чемпіонів.

Крім зміцнення складу “Лілля” гроші від міжнародних турнірів дозволили побудувати навчальний центр, дитячу академію, новий тренувальний комплекс. Біля керма команди Пюель пробув цілих 7 років і передав її новому наставнику Руді Гарсії.

З ім’ям останнього пов’язані головні успіхи «Лілля» останніх років. У сезоні 2010/11 команда сенсаційно стає чемпіоном Франції, випереджаючи такі команди, як «ПСЖ», «Марсель», «Бордо», «Монако». У 2012 році «Лілль» переїжджає на один з найкращих стадіонів Європи – “П’єр Моруа”. Новий чемпіонат команда починає з новим тренером, на зміну Руді Гарсії, який пішов на підвищення в італійську «Рому», приходить досвідчений Рене Жирар, але він надовго не затримується. В даний час «Лілль» тренує Фредерік Антонетті.

Зірки «Лілля»

У різний час за клуб грали такі відомі футболісти, як Жан Барратт, Жан Венсан, Матьє Дебюші, Йоан Кабай, Еден Азар. Жану Баратту належить рекорд за кількістю матчів за збірну Франції (32 гри, 12 з них як капітан) в якості гравця “Лілля”. Жан Венсан виступав на ЧС-54, але більшу популярність здобув як тренер, приводячи «Нант» два рази до титулу чемпіонів Франції.

Йоан Кабай є вихованцем футбольної школи «Лілля» і одним з найяскравіших футболістів за всю історію клубу. Після перемоги в чемпіонаті Франції він пішов на підвищення в англійський «Ньюкасл», повернувся в «ПСЖ», а зараз виступає за англійський «Кристал Пелас».

Еден Азар – один з найталановитіших футболістів Європи. Зробив собі ім’я, виступаючи за «Лілль». Був визнаний кращим футболістом французького чемпіонату в сезоні 2011/12. Після такого успішного сезону перебрався в «Челсі», де відразу став одним з лідерів. У складі збірної Бельгії готувався до Євро-2016.

«Лілль-Метрополь»

Розташована арена в передмісті Вільньов-д’Аск, всього в декількох кілометрах від центру міста. Місткість «П’єр Моруа» становить 50186 глядачів. В даний час це один з найкрасивіших і сучасних стадіонів Старого Світу.

Колишній стадіон «Лілль-Метрополь» вміщував лише 18000 глядачів, до того ж «морально» і технологічно застарів. У 2004 році керівництвом клубу було прийнято рішення про зведення нового стадіону в передмісті Вільньов-д’Аск в зв’язку зі зростаючою популярністю клубу, поліпшенням репутації і неможливістю розмістити всіх уболівальників. Остаточний проект нового стадіону був узгоджений лише через 4 роки, тоді ж була остаточно затверджений його кошторис і технологічна «начинка».

«Гран Стад Лілль Метрополь»

У 2010 році будівництво «Гран Стад Лілль Метрополь» почалося. Він став суто футбольним (тобто без бігових доріжок), отримав розсувний дах, висувне поле. Спочатку планувалося, що введення в експлуатацію арени відбудеться в червні 2012 року, але через різні недоробки здачу перенесли на серпень.

17 серпня 2012 відбулася перша зустріч на новому стадіоні. В гості до «Лілля» приїхав «Нансі», та гра закінчилася з рахунком 1:1. Спочатку нападник гостей Джамель Бакар відкрив рахунок, але вже через кілька хвилин Саломон Калу зрівняв його. Перший час футболістів «Лілля» переслідували невдачі на домашньому стадіоні, вони здобули лише одну перемогу на своєму полі, але трохи пізніше справи налагодилися і тепер приїжджі клуби вважають за щастя «привезти» звідси хоча б очко.

Перша міжнародна зустріч на «П’єр Моруа» пройшла в листопаді 2012 року між регбістами Франції та Аргентини. Поєдинок закінчився перемогою господарів з рахунком 39:22.

Баскетбол і музичні шоу

Облюбували арену і представники інших видів спорту. Так, кілька матчів плей-офф баскетбольного чемпіонату Європи проходили тут. Завдяки абсолютно новому типу розташування трибун, можливості закрити дах при похмурій погоді всього за 30 хвилин і прибрати трав’яне поле в короткий проміжок часу, стало реальним використання його іншими видами спорту. За допомогою технічних новинок «П’єр Моруа» був перетворений в критий баскетбольний майданчик, що вміщає 27000 глядачів. Причому, всі квитки були розкуплені в одну мить.

Часто проходять на стадіоні і концерти представників музичного шоу-бізнесу. У цьому випадку поле висувається, встановлюється поміст, а в разі негоди закривається ще й дах. Зведенням «П’єр Моруа» займалася французька компанія, яка відмінно зарекомендувала себе при будівництві інших спортивних об’єктів.